Ясен білоцвітий
Подивитись оголошення купівлі/продажу ↓
ясень белый
Fraxinus ornus —
листопадне, до 8 (15) м заввишки дерево родини маслинових. Кора сіра, на молодих гілках оливкова або коричнювато-оливкова. Листки супротивні, непарно перисті, 20-25 см завдовжки; листочки (їх 5-9) яйцеподібні, яйцеподібно-видовжені, еліптичні або ланцетні, на верхівці коротко загострені або закруглені, зубчасті або рубчасто-зубчасті, на черешках або сидячі. Квітки одностатеві, дводомні або різнорідні (двостатеві і чоловічі), з подвійною оцвітиною, зібрані в прямостоячі, лише на час відцвітання в повислі грона; пелюстки (їх 4, рідше 2) блідо-жовті, лінійні, гострі, при основі трохи зрослі між собою. Плід — лінійна або ланцетна крилатка. Цвіте у квітні — травні.
Поширення
Ясен білоцвітний дико росте в Південній Європі та Малій Азії. В південних районах України його культивують як декоративну рослину.Заготівля і зберігання
Для медичних потреб використовують кору (Cortex Orni) і так звану манну (Manna cannulata), що становить собою засохлий на повітрі сік з надрізів на корі. Кору збирають навесні з молодих гілок (правила заготівлі і сушіння див. у статті Дуб звичайний). Сухої кори виходить 30%. Манну збирають у липні — вересні: в суху сонячну погоду надрізають кору до самої деревини, в одержані розрізи вставляють тонкі прутики, біля яких сік застигає та легко знімається. Готову сировину зберігають у добре та щільно (особливо це стосується манни) закритих банках або бляшанках.У багатьох зарубіжних країнах рослина офіційна; в СРСР (* держава припинила своє існування в 1991 р.) — неофіційна.
Хімічний склад
Кора ясена містить кумаринові похідні: ескулін, ескулетин, фраксин, фраксинол; гіркоту фраксинін, дубильні речовини, флавоновий глікозид кверцитрин, органічні кислоти, манніт, смоли, гуми та інші сполуки. У манні є від 40 до 80% манніту, фруктоза, глюкоза, слизисті речовини, смоли, фраксин, лимонна кислота та ін.Фармакологічні властивості і використання
Настій кори ясена має в'яжучі властивості та використовується в народній медицині від проносу й дизентерії, а зовнішньо — для компресів на варикозні вузли.Манна використовується в медицині як легкий проносний засіб і особливо придатна в дитячій практиці (відсутність побічної дії, приємний смак).
Послаблюючий ефект манни зумовлюється в основному маннітом, який діє як осмотичний діуретик: підвищує осмотичний показник вмісту тонкого кишечнику і цим усуває можливість всмоктування рідини. Одночасно, завдяки збільшенню вмісту, посилюється інтенсивність перистальтики товстого кишечнику.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій кори (2-3 столові ложки сировини заливають двома склянками окропу, настоюють, помішуючи, до охолодження, проціджують) приймати по чверті склянки 4 рази на день; манну призначають дітям по 5-10 г, дорослим по 10-30 г на прийом з водою, молоком чи сиропом.
ЗОВНІШНЬО — настій кори (готують, як у попередньому прописі) застосовують для компресів.
