Ялиця сибірська
Подивитись оголошення купівлі/продажу ↓
пихта сибирская
Abies sibirica —
високе (до 30 м заввишки) вічнозелене дерево родини соснових. Має вузько пірамідальну крону та циліндричний стовбур, укритий темно-сірою гладенькою, місцями з поперечними зморшками корою. Листки (хвоїнки) лінійні, плоскі, 15-30 мм завдовжки і 1-1,25 мм завширшки, дуже м'які, одиничні, розміщені густо, дворядні, зверху темно-зелені, зісподу з двома білуватими смужками (смужки з 4-6 ліній кожна), на верхівці виїмчасті. Чоловічі шишечки поодинокі, пазушні, розміщені у верхній частині торішніх пагонів самих верхніх гілок. Жіночі шишечки розміщені в нижній частині торішніх пагонів, складаються 3 численних зеленуватих або червонуватих насінних і покривних лусок; нестиглі шишки буро-червоні, стиглі — ясно-коричневі, прямостоячі, яйцеподібно-циліндричні, 5-8 см завдовжки і 2-4 см завширшки, після достигання розсипаються (на пагонах залишаються лише їхні стрижні); покривні луски їх коротші за насінні приблизно вдвоє і тому не висуваються за них. Запилюється у травні — червні.
Поширення
Ялиця сибірська походить з Сибіру. На території України її культивують в садах і парках.Заготівля і зберігання
Для медичних потреб використовують бруньки, зелені цьогорічні пагони (далі — пагони), зелені нестиглі шишки (далі — шишки), хвою, живицю і продукти її переробки. Правила заготівлі бруньок, шишок і хвої див. у статті Ялина європейська. Пагони збирають протягом травня й у першій декаді червня і використовують свіжими. Живицю (терпентин) заготовляють у період росту молодих шишок (червень-серпень) у суху погоду. Жовна (вмістилища живиці) знаходяться в корі і мають вигляд потовщень. Для стимуляції утворення жовен по поверхні стовбура б'ють дерев'яним молотком, внаслідок чого на місці удару виникає жовно значних розмірів. Низ жовна проколюють загостреною трубочкою і видавлюють живицю у пляшку або банку. З живиці одержують скипидар (Oleum Terebinthinae). З хвої, пагонів і шишок одержують ефірну олію, яка є сировиною для виробництва синтетичної медичної камфори.Хімічний склад
Бруньки, пагони, хвоя та шишки ялиці містять ефірну олію (0,6-3,0%), дубильні речовини, аскорбінову кислоту (у хвої понад 0,3%), каротин, токофероли. До складу ефірної олії входять борнілацетат (30-60%), вільний борнеол, камфен (10%), а-пінен (10%), р-пінен, сантен, бісаболен, дипентен, феландрен. Живиця являє собою розчин смоли (каніфолі), кількість якої досягає 70%, в ефірній олії (скипидарі). Головними складовими частинами смоли є смоляні кислоти (до 50%) і резени.Фармакологічні властивості і використання
У науковій медицині широке застосування знаходять препарати камфори: розчин камфори в олії 20%-ний для впорскувань (Solutio Camphorae oleosae 20 % pro injectionibus), олія камфорна для зовнішнього застосування (Salutio Camphorae oleosae ad usum externum), мазь камфорна (Unguentum Camphoratum), спирт камфорний (Spiritus Camphoratus), розчин камфори та саліцилової кислоти спиртовий (Solutio Camphorae et Acidi salicylici spirituosa), краплі «Дента» (Guttae „Denta").При введенні під шкіру розчини камфори в олії тонізують дихальний центр, стимулюють судиноруховий центр.
Крім того, камфора виявляє безпосередню дію на міокард, посилюючи в ньому процеси обміну та підвищуючи його чутливість до впливу симпатичних нервів, звужує периферичні кровоносні судини, сповільнює агрегацію тромбоцитів, сприяє відділенню харкотиння.
Застосовують розчин камфори в комплексній терапії при гострій та хронічній серцевій недостатності, колапсі, у випадку пригнічення дихання при пневмонії й інших інфекційних захворюваннях, отруєнні снотворними і наркотичними засобами.
Застосування камфори протипоказане при епілепсії та схильності до судомних реакцій.
При зовнішньому застосуванні препарати камфори виявляють подразнювальну і частково антисептичну дію, у зв'язку з чим ними користуються при міозитах, невритах, суглобовому ревматизмі тощо.
Камфора входить до складу інгредієнтів ряду складних препаратів: краплі камфорно-валеріанові (див. статтю Валеріана лікарська); лінімент перцево-камфорний, камфоцин (див. статтю Перець стручковий однорічний); мазь «Гевкамен», мазь «Ефкамон», кишеньковий інгалятор інгакамф, аерозоль «Камфомен» (див. статтю М'ята перцева); лінімент «Санітас» (застосовують для втирання при суглобовому та м'язовому ревматизмі, артритах і ексудативному плевриті як знеболюючий і протизапальний засіб).
Галенові препарати ялиці використовують у народній медицині.
Настій пагонів або відвар бруньок, які мають відхаркувальні, сечогінні, дезинфікуючі, «кровоочисні» і знеболюючі властивості, дають всередину при запаленнях верхніх дихальних шляхів, бронхітах, туберкульозі легень, ревматизмі, подагрі, циститі, виразці шлунку.
Відвар хвої призначають всередину як ефективний засіб для профілактики і лікування цинги.
Як зовнішній засіб ялицю використовують при відмороженнях (компреси), запаленнях гортані (полоскання), розширенні вен (компреси або натирання), білях у жінок та смердючій пітливості ніг (ванни).
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — відвар сушених бруньок (10 г, або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) приймати по половині чи третині склянки 2-3 рази на день після їди;
- настій пагонів (30 г сировини на 1 л окропу, настояти 10 хв., процідити) приймати по півтори склянки тричі на день;
- 30 г хвої промивають холодною кип'яченою водою, заливають склянкою окропу, кип'ятять 20 хв., охолоджують, додають на смак мед або цукор і випивають за день.
ЗОВНІШНЬО — компреси з відвару (50 г хвої на 1 л окропу, кип'ятити 10 хв., процідити) застосовувати на відморожені ділянки тіла;
- полоскання настоєм (250 г хвої кип'ятити 5 хв. в 1 л води, настояти 2 години, процідити), а з відвареної хвої — компрес на шию (тримати 6 годин);
- компрес або натирання відваром (500 г хвої на 1 л води, кип'ятити 10 хв., процідити) застосовувати при розширенні вен;
- 100 г суміші (порівну) хвої та шишок заливають 1 л окропу, настоюють 20 хв., проціджують і одержаний у такий спосіб настій використовують щодня протягом тижня для сидячих ванн при білях або ніжних ванн при смердючій пітливості.
